Звісно я не старатимусь тебе втримати. Не посмію висувати якісь дурнуваті вимоги і встановлювати правила. Я прийматиму тебе цілком і повністю, з усіма тарганами, які часто створюють безлад у твоїй голові.
Я просто мовчки спостерігатиму, якщо ти потребуватимеш мовчання, чи буду без упину говорити, коли тебе буде виводити з себе тиша.
Я з розумінням буду ставитись до твоїх вимушених митей самотності і не нав'язуватиму тобі свого товариства. Я буду тим, ким я є зазвичай. Іноді дорослою і надміру серйозною, а іноді маленькою дитиною, яка ще є десь глибоко в мені.
Я писатиму свої незграбні вірші і буду читати їх тобі час від часу, коли ти цього звісно захочеш. І я не буду тобі брехати про щось, чи чогось не договорювати, бо мої очі все одно викажуть правду. А в тебе є дивна здібність читати мене як книгу, навіть коли я цього не хочу.
І я відпущу тебе, коли ти захочеш піти, я не влаштовуватиму істерик і сварок. Мені буде достатньо того, що така людина як ти була в моєму житті і змінила його.
Я змирюся з твоєю відсутністю в майбутньому, зберігаючи в своєму серці кожну маленьку деталь минулого.
09/08/2016