(Переспів відомого анекдота)
Одного разу якось на гулянні
Зустрілись давні приятелі-друзі.
-Чесно скажи ось ти мені, Степане, -
Іван питає, знати хоче дуже, -
Як це у тебе так воно виходить,
Що звідкіля би ти не повертався,
Ніде ніхто не бачив тебе п"яним,
Додому завжди ти ідеш нормально.
Я ж висплюся в калюжі, під кущем,
В болоті весь приплентаюсь до хати,
Та й від дружини ще перепаде,
Допоможи і дай мені пораду.
Степан Івана вислухав уважно
Та усміхнувшись так сказав:"Мій брате,
Щоб так поводитися - міру треба знати,
Тоді усе-усе буде в порядку.
Ось зараз я гуляю й веселюся,
Але до "чортиків" в очах я не нап"юся,
Бо за столом сідаю я навпроти
Беззубої, старої і глухої,
Підсліпуватої такої молодиці,
Тоді і випить можу, як годиться.
Коли ж красунею здаватись починає
І я до неї лізу цілуватись,
Тоді я подумки себе сам зупиняю:
-Степане, досить, треба й міру знати.
