Подихом менше або більше, зітхала тужливо
Ти тримав мою радість у своїх сильних долонях,
Сприймаючи наче гру те що було надважливо...
Роблячи маленькі кола на моїх скронях.
Вираз обличчя доводив правоту моєї думки
Що без тебе мені жилось набагато сумніше.
Моя праця, на павутинні витинати візерунки
І полохливо ховати краплини моря у нішах.
Небо здається зараз розчавить землі лоно
Та як на злість саме цього всі чекають
Більше ніж погляд... давно я уже у полоні
В пуп'янку квіти медові на подив зростають...
