"Самотність зимою схожа на смерть" - Мімі, "Богема", Турин 1886 р.
самотність зимою схожа на смерть. і ти відчуваєш це як ніколи сильно, коли холодні голки морозу пролазять тобі під шкіру. смертельна ін'єкція.
дихай.
рахуй секунди до весни і стогни від холоду. відчай не загріває. сльози обезвожують організм і тобі тільки гірше.
як же холодно.
яка банальна смерть - вмирати від холоду в купі теплих покривал. по-ми-ра-ти. солодка і щемлива смерть, від якої тобі не врятуватися.
гірше за холод може бути тільки одне.
людина, яку ти прагнеш всім серцем і тілом ніколи не прийде загріти тебе. не те, щоб ти страждала від браку уваги. не те, щоб ти не мала з ким задовольнити свої фізичні потреби. і яка це самотність, врешті решт? зовсім здуріла?
просто ти хочеш однієї.
ти прагнеш однієї.
ти жадаєш, мать його, однієї людини.
а отримуєш пи*дець. і холод, що пронизує до кісток. бо нічого вже немає значення. бо з першим снігом ти помираєш. бо з першим морозом ти зникаєш з цього світу. так боляче....
секс не приносить задоволення. поцілунки не приносять задоволення. на алкоголь дивитися противно і... так боляче. так холодно. так порожньо навкруги...
холодне кладовище.
холодна квартира і всі речі холодні в ній.
а вона все одно не прийде до тебе...
якою ще правильністю. звик, що ваші вірші абсолютно щирі. де ви тепер? чи з вами та, що завше з вами буде? тендернес, мені сумно. що таке? хочу знати де витоки смутку мого
