Ми були такі щасливі,
Ми були такі живі,
Гуляли в весняні зливи,
Співали в надрив пісні.
Ловили крихкі моменти,
Чаї розливали й сміх,
Зростали у нас поети!
І дружба була для всіх.
І міцно хапали долю,
І знали, що зможем все,
Любили своїх героїв,
Казали усе в лице.
Ми були сміливі... діти?
Епохи фальшивих драм.
Ми вміли іще любити,
Без сотень душевних ран.
Ми рвали серця до бою,
Й творили малі дива,
І фраза: «Я тут, з тобою»,
Так гаряче кров пекла...
Та час, мов нестримний вітер,
Привчає до самоти,
Вчимось - вже дорослі діти
Щастя своє берегти.
