Вона обирає пальто з кишенями,
Щоб туди влізло дешеве бухло,
Не шкодує своїх легенів,
Купуючи Marllboro.
Вона обирає книжки
З обкладинками,
Мов прапор ЛГБТ,
І хлопців з милими
Впадинками
На підборідді й щоках.
Протест
В її очах тягнеться,
Немов субтитри німого кіно,
Вона одразу роздягнеться,
Як вип'є в барі вино.
Вона палко цілується,
Переконує в коханні
З першого погляду.
І кожного ранку лікується
Аспірином, пивом і содовою.
Вона розкидує речі
Усюди, де побуває,
Вона оголює плечі
Та душу.
Вона обіймає
Так сильно,
Що ребра
Ламаються з тріском.
Слідкує з-під вій
Так пильно,
З якимось хижацьким
Блиском.
Її називають
Повія,
Лярва,
Шл*ондра,
Кокотка,
Вона лиш сміється
Та мліє,
Знімає спідницю
Коротку,
Пірнає бездумно
У постіль
З ледве знайомим
Хлопчиськом,
Лунає
Смертельний постріл
ЇЇ дівочого війська -
І він стікає коханням
В її пошерхлі долоні,
Вона мордує
Мовчанням,
Пульсує
В прострелених скронях,
А далі дзвінко сміється -
Ще одна жертва хоті,
Його викрадає серце
Зроблене з крові та плоті.
