Ноктюрни Шопена принесли натхнення сьогодні
Сама ще не знаю, про що написати цей вірш-
Чи то про кохання, яке вириває з безодні,
Чи то про самотність, що серце кромсає,мов ніж.
Життя... Яке ж воно дивне, яке ж воно різне...
Для когось сьогодні за щастя була би хлібина й вода,
А інші й не знають, що може не бути що з'їсти. ...
З смаком перламутру, з відтінками пафосу їхня біда.
Для когось прожити іще один день - уже подарунок,
А інший в безвиході сам вирушає в той світ.
Чи маємо вибір? Чи нашої долі малюнок
Іще до народження вбито в якийсь моноліт?
Мільярди.... І кожен із нас з того самого тіста.
І кожен із нас лиш єдиний у світі такий.
Кудись спішимо, перепробувать хочем всі крісла
І все забуваєм про те, що наш час нетривкий!
