Ніколи не думав,та й не гадав,
Що так нас обдурять,моя Україно,
Тебе назавжди і навік покохав,
Хоча у душі-вже так наболіло.
О,босе, наш клятий,бо так я гадаю
Тебе вибирали,а ти розвалив.
Спинися,подумай,тебе я благаю,
Велику помилку-це жах,ти зробив.
Невже ти сказився,схаменися,почуй,
Бо сонце сіяє сріблясто і гріє.
Пліч-о-пліч панове,з народом курсуй
Зроби,щоб до нас повернулась надія.
О,Боже,народе,я знову згадав,
Сімнадцять пройшло вже,та я не помітив.
Зроби вже сьогодні,бо час показав,
Щоб завтра раділи, посміхалися діти.
А нині проміння увірвалось до хати
Країно моя,не вклікай-піднімись,
Бо хоче вже з ранку всміхатися мати
Хоч сон їй, о Боже,поганий приснивсь.
Ніколи не думав,та й не гадав,
Що буду таке я сьогодні писати,
Та доля така-мабуть Бог приказав
Навіки країну,я буду кохати.
ID:
717182
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 09.02.2017 10:21:44
© дата внесення змiн: 13.03.2020 12:37:44
автор: Володимир Олійник
Вкажіть причину вашої скарги
|