Давай сьогодні вийдемо надвір,
У мене є багато що сказати,
Та так колотить, ніби на розстріл,
Мене ведуть солдати...убивати.
Давай підемо парком,
Поміж тих беріз,
Які не раз за нами будуть сумувати,
Закриєш очі, а мене буде трясти,
Не взмозі я всю правду розказати.
Сідає сонце, вечір догорає,
Та хочу я піти туди,
Де нас у двох ніхто не відшукає...
І може лиш тоді - на самоті,
Моє серденько знову запалає.
