Усяке казали. І про вітер у скронях височенних лип, і про хриплий кашель п’ятиповерхівок, але, хай там як, а звук чули усі: гудіння мотору над містом темними нічками. У сусіда годинник із зозулею кував тричі, а потім поруч щось тихенько гуділо, трішечки так, знаєте, ненав’язливо. І все б нічого – собаки вити починали, світло мерехтить, у когось радіо говорити починало. Не працювало років зо п’ять, а тут раптом трансляція матчу футбольного на усю кухню. І що характерно, Карпати програвали знову. Ну то таке.
У неділю зранку бабці на базарі шепочуться, пліткують за якусь нечисту силу і молоко з бідончика розливають. Діди за партією у доміно ні-ні, та й згадають, що вночі гуло так, що на шахті чутно було. А з шахти у бік стадіону тикали. Був випадок, хлопці на даху дев’ятиповерхівки сиділи, то знайшли там смородинового варення три бутильки. Без закусі не залишилися тоді, але бутильки приперли, досі на підвіконні стоять.
Міліція шось поїздила – тихо усе. Ну тоді взагалі-то ще лоточок коло вокзалу ломанули, але то вже під ранок було. А потім якось на гаражах почули, як вдень гудить – ледь до облави не дійшло, але п’ятниця була, усі відпочивають, ми на шашлики збиралися. Не вийшло, загалом.
Місцева газета наче і намагалася щось написати з цього приводу, але далі пліток бабусь з базару старанно перенесених на папір справа не заходила чомусь. А тут одного разу йду під вечір додому, чую – гуде. Ну я тихенько у бесідку присів, думаю, зараз побачимо, що воно за пікіруючий бомбардувальник. Раптом щось репнуло прямо наді мною і через кілька секунд мене ним і привалило.
Мужик згори на мене ляпнувся. Проломив шифер над бесідкою і на столі лежить, матюкається. А на спині у нього вундервафля якась крутиться, з пропелером. Ну ми познайомились, прибалт якийсь, я тоді ім’я не розібрав. А навернувся він на бесідку, бо якийсь із шлангів у нього там на моторчику перебився. Я телефоном підсвітив – з воздушки хтось дав разок, ще пощастило, що все так вийшло.
Мужичкові під сорок, шорти, майка, пропелер. Палить якісь біломорини, корінастий, низенький. Каже, змайстрував собі на гаражах таку от річ, шо на спину чіпляєш і літати можна. Він взагалі льотчиком стати хотів, але по здоров'ю не пройшов. Лєтова поважає і політ валькирій, гармошку губну навіть має.
Шабашить слюсарем десь, у нас бурсу закінчував. А я дивлюсь – у нього шось червона майка, питаюсь чи то не кров – каже шо варення бутильочок луснувся у кишені, нормально все. Душевний мужик такий виявився, ми посиділи там ще, він попросив поки що нікому нічого не казати.
Домовились зустрітися по свободі, варення лупонути десь на даху під ГрОб. Попросив, шоб я йому через блютус пісень накидав, то я зараз фантома лєтова качаю. Та ось допишу та й піду бутильки мити на кухню – просив принести, тара все ж.
ID:
719850
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.02.2017 13:28:28
© дата внесення змiн: 23.02.2017 13:28:28
автор: Холодний Яр
Вкажіть причину вашої скарги
|
