|
Ведь, правда, крылатым суши не надо.
Коль нет земли, небо – в награду.
Когда нет поля, то будет воля.
Когда нет пары, есть туч отары.
И в этом истина птичья будет.
А как человек то? А как же люди?
Живет на земле, припавши пылью.
Сам не летает. Имеет крылья!
Они, те крылья, не с пуха-перьев,
Из правды, чести, еще доверья.
Любви и верности увлеченью,
Чьи-то - из вечного устремленья.
А те – из преданности к работе,
Еще – из щедрости и заботы.
Чьи-то еще – из надежд и песен,
С мечтаний призрачных, с поэзий.
Вот, человек, вроде, не летает…
Имеет крылья, а свод бескраен…
Оригінал
Ліна Костенко
Крила
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
ID:
723660
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.03.2017 16:32:06
© дата внесення змiн: 15.03.2017 16:32:06
автор: Ната-лі
Вкажіть причину вашої скарги
|
