дуже страшне щось діється в світі:
що ти думаєш про сьогоднішній
ракетно-покаральний удар?
можлива якась катастрофа на геополітичній орбіті,
а нині цвітуть абрикоси, холодно,
хмари на небі, і на душі тягар.
а ти подумай: невже тобі так важко
переробити на щось корисне цю пластикову пляшку,
щоб людям подати приклад, як не втопитись в буденних речах
як-от в злободенних віршиках,
що годилися б для розпалювання груби,
коли б для них посадили, зростили й зрубали дерево,
а потім на паперовій, якраз для того й збудованій, фабриці,
виготовили книжечку для лоскотання твого себелюбства?
ще до речі я чула по радіо:
себелюбці, не вдайтеся до самогубства!
важче було тобі її нести, коли була повна;
а тепер, коли покірна, легковажна та безмовна,
неси її в печеру до пластикового шрека:
той дасть їй другий шанс і навіть друге життя,
й вона, можливо, стане підборами
для фешенебельного взуття,
щоб кожна дорога додому твоя
була недалека,
тобі подякують і жабка
зелененька, й білий лелека,
і ще його лелеки 6 видів збереглося –
всі потребують твого співчуття.
подумай:
хіба не міг би ти зовсім не пити пива
чи мінеральної води?
чи не хотів би ти, щоб я була щаслива,
привітна, спокійна і рада тобі завжди?
та я рада й так. люди знають свої потреби,
бо примотали їх до своїх мізків кілометрами скотчу.
якщо, як ти радиш, я "піду в себе",
виходити вже не схочу