Не дайте затве́рдіти серцю моєму,
Там простору стільки для Вас і об’єму,
Щоб душу гойдати на кінчику долі,
Від бід рятувати в обіймах неволі.
Візьміть, ось натхнення з моєї криниці,
Відкрийте куточки в сердечній каплиці.
Слова, мов скарби, промайнуть на папері —
В духовні світи Вам відчиняться двері.
Ви — бажаний гість, як ніхто і ніколи —
У райдужих барвах тремтять ореоли.
Зігріті теплом, відпочинете духом,
Залишитесь справжнім і відданим другом.
