Під зоряним небом проти ночі
Дощ ніжно торкається обличчя.
Я шукаю серед чужих твої очі,
Різними іменами та лиш тебе кличу.
Прісний дощ по скронях тече,
А по щоках вже солоний.
Я шукаю, знаєш, іще
В чужих долонях твої долоні.
Холодні краплини цілують губи,
Більше цілуватися ні з ким.
А я уявляю як ми будем
Один до одного близько.
Зранку вода висохне в калюжах.
Людьми заповняться периметри площ.
Мені не вистачатиме лиш дуже, дуже…
Це я, просто, так пишу про дощ.
