Жив у лісі їжачок.
Він складався з голочок.
І дружина їжачка
Теж точнісінько така.
Запевняю, друзі, всіх -
Важко розрізнити їх.
Ще в тім лісі заєць жив,
З їжаком ніби дружив.
Справжня дружба не така.
Зневажав він їжака.
Він вважав себе мудрішим,
Сміливіщим, кращим, вищим,
Ну, а бігає він так,
Що куди там той їжак...
Почав заєць нахвалятись,
Хизуватись, насміхатись.
Тут історія така:
Він образив їжака.
Розповів їжак дружині-
Своїй любій половині,
А в дружини їжака
Думка мудра і метка.
Не журися, чоловіче,
Пробіжиш ти краще, швидше,
Зайця точно переможеш,
Похвалитись також зможеш.
В їжачка вже слізка капа,
Бо короткі в нього лапи.
Як він зайця переможе?
Цього він ніяк не зможе!
Пригорнулась їжачиха,
Щось шепнула йому тихо.
Засміявся їжачок
І лизнув її бочок.
Звірям всім оголосили,
На змагання запросили.
У неділю на світанні
В лісі почалось змагання.
Заєць вирвався на старті,
Бо прудкі у нього лапи,
А до фінішу добіг-
Бачить - там їжак стоїть.
Як це так? Я з цим не згоден!
Тільки я добігти годен!
А не ти, коротконогий!
Біжи знов! Мерщій на ноги!
Заєць скочив і побіг
Із усіх спортивних ніг,
А до фінішу добіг -
Бачить-там їжак стоїть.
Як це так? Я з цим незгоден!
Тільки я добігти годен!
А не ти, коротконогий!
Біжи знов! Мерщій на ноги!
Це сказав і знов побіг
із усіх спортивних ніг,
А до фінішу добіг -
Бачить - там їжак стоїть.
Заєць бігав, нервував,
Так втомився, що упав,
І лежав там аж до ночі,
Заплющивши косі очі.
Хтось подав йому водички,
І у ліжечко поклав,
Лапки ковдрою прикривши,
В носика поцілував.
Відкриває зайчик очі,
Бачить там двох їжачків.
Заєць знову бігти хоче,
Але вже немає сил.
Любий друже!Не хвилюйся!
Ти видужуй! Вибач нас!
Тільки більше не хизуйся,
Не хвалися напоказ!
Не принижуй тих, хто слабший,
В кого ноги не такі.
Більш не буду,-заєць каже.-
Проучили їжаки.
ID:
608482
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 22.09.2015 01:40:18
© дата внесення змiн: 22.09.2015 01:40:18
автор: іванна квітнюк
Вкажіть причину вашої скарги
|