Гуляли в полі, сонце гріло.
І трави рвались в височінь.
Моє кохання йшло не сміло,
Твоїх очей ловило синь.
Давала квіти нам кульбаба.
Для мене ти вінок сплела.
Та замалий і часто падав,
з мого невтримного чола.
Сміялись весело й раділи,
А час летів повз нас у даль.
Моє кохання осміліло.
Торкнулось губ, що той мигдаль.
У теби щічки рожевіли,
Ховала синь своїх очей.
А я вже сміло, ой як сміло,
Торкнувся з ніжністю грудей...