Разом колись загарбників ми били,
Єдина була нація… - алмаз.
Тож зайди в нас знаходили могили,
І кров’ю умивалися не раз.
Відтоді єдентичність загубили,
Відколи відвернулись від богів.
Допоки себе самі не зганьбили,
Пустивши до пасовиська вовків.
Згубив народ, утратив монолітність,
Отраву влив ординець - козопас.
Втоптав у грязь канони предковічні,
Й спили чужинці силу водночас.
Отож пора нам крівцю очищати,
Нещадно змити накипи і бруд.
У хаті нашій мусим замітати,
На шию їм повісивши талм.д.
На двері вже вказати пора змію…
Як хочемо позбутися вражди.
До сьомого коліна гнати в шию,
Позбавившись бур’яну назавжди.
Бо ж «обрані» не збудуться полуди,
Нам не змінити мишлення в паскуд.
До лісу тягне звірів бо ж приблуди…
З корінням мусим вирвати приблуд.
Це точно... 
