Як мить метелик сіє крил пилок,
як сни впадуть до чорних пелюсток,
співай мені, сплети мені вінок
забудь, кохана, що лежить під снігом.
Там первоцвіти-квіти відцвіли
і по струмках вода біжить від неба,
під проливним дощем холодний подих
і пар видмухує червивий рот.
Так ластівка замерзла восени,
а ти тремтиш і ще боїшся стелі
на білих твоїх крилах видно стріли,
і стрілка віджила своє майбутнє.
