У давню давнину тут, як і зараз, тік
Дніпро, і праліс ріс на гарному узгір'ї.
Про місце саме це ще в пору ту прорік
Апостол, як за те говорить нам повір'я.
Можливо, то лише одна з народних мрій,
Що, дивлячись отут на живописні кручі,
В той стародавній час стояв святий Андрій,
Найперший з-поміж всіх Спасителевих учнів.
Супутникам своїм тоді сказав він, мов,
Тут зійде, як зоря, і світові засяє
Господня благодать. Мов, віра і любов
Отут серед людей яскраво запалає.
Мов, буде місто тут, велике і святе,
Де житимуть прості і чесні, чисті люди.
Пройшли віки, давно вже місто є, проте
Де ж Божа благодать? Я вірую, що буде.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя"
www.PetroRuh.com/2011.html
Божа благодать у Серці, але на ньому висе гаманець...
