Сама композитор й сама музикант,
Сама історик і сама філософ.
Сама в своїй долі малюєш, де кант,
Сама собі кажеш : «Досить!»
Танцюєш під власні пісні, либонь?
Слова до них пишеш не вперше.
Лиш дотиком теплих ніжних долонь
У серце ворота підперши.
У танці шаленому свого життя
Кружляєш метеликом сонним.
За тим, що було вже нема каяття –
Розвіялось ген монотонно.
У вирі тих сайтів, де кучу дурниць
Тамуєш самотність «смайлами»,
Пакуєш в конвертики, хай так летить
У безвість любов твоя файлами.
Сама собі ти режисер давно,
Такі думки називають шедеври!
Мотор! Дубль третій твого кіно́,
Вже лине у ефіри маневрами...
Нехай за спиною почуєш :"Дурна!"
Всміхнися, наче все так, як треба.
Бо свого щастя ти творець сама,
А той сарказм – то зовсім не про тебе!