Волинський край – озера і лелеки,
Волинський край – ліси ген-ген – далеко…
В них солов’ї співають для душі
І бродять диво Мавки й Лукаші.
Тут спориші, волошки сині в житі,
Високі трави в росах перемиті.
Ніде краси такої більш нема,
Про це лунає тихо - «кум-кума»…
Тут виростають крила молодечі,
А серце б’ється клекотом лелечим.
Льони, як небо, тільки на землі,
Хати біленькі в кожному селі.
Чорничний рай, де сплетена ожина,
Мов наречена у цвіту калина.
Волинський край – річки і болота,
Це край грибний, земля для всіх свята.
Мій рідний край!
Моя Волинь!
Дуже гарно, Віталію! На кожнім клаптику землі є місця гарні й чарівні: ваша Волинь люба й мені, та бачу я частіш у сні, своє село, любе мені: отам де мамина є хата, криниця є, любисток й м"ята...