Холодний травень озадачив,
вдягнув у теплий одяг,
мінором струни вже не плачуть
і вабить знайома дорога,
Не забирайте у мене нічого,
не в скарбницю ці хвилини-у венах,
я себе вже не катую строго
і не чатує мій фантом на дверях.
Сни розвіяв вітер на просторі,
розгубив тривожні мовчання,
як збирала я мушлі на морі...
чуттєвість...
і відверте хвилювання...