Стоячи в душі я зрозуміла, що змиваю з себе твій запах. Зрозуміла лише в душі, наскільки я пропахла тобою. І коли вода почала змивати твої сліди з себе, і коли я відчула, що запах віддаляється...мені стало дуже сумно і страшно. Але в ванній висіло твоє полотенце, і я на автоматі почала витиратися ним, щоб знову відчути твій запах. Яке божевілля...
Ці моменти, коли ти їхав у відрядження були одночасно солодкими і сумними. Приємно було скучати за тобою, а потім зустрічаючи в аеропорту найсильнішими обіймами та годувати домашніми кексиками. А ти привозиш мені завжди шоколадку з того місця де ти був. Втім ці від'їзди і дуже сумні, адже вже через день, як ти поїхав, я стояла в душі і вода змивала твій запах з мене.
Я як божевільна обіймала твоє полотенце хвилин 15 та вдихала твій запах. Я дуже боялася тобі це розповісти, та все ж таки сказала. І тоді ти мені зізнався, що коли у відрядженні я, ти теж користуєшся моїм полотенцем...бо не вистачає мого запаху. Я дуже раділа цій новині, адже зрозуміла, що ми божевільні обидвоє. І кожен раз, коли хтось з нас повертався з відрядження, ми по-божевільному жадно намагалися увібрати в себе якнайбільше запаху одне одного... Ми створювали наш спільний запах.
Це є найпрекрасніше наше божевілля...
