Поезія – як сонце для поета,
Що раптом так осяяло життя.
А перший вірш рівняється до злету,
Бо більше не підеш у забуття.
А муза-відьма – як кохання перше,
Що магія її туманила думки,
Що крила ангельські дала поету,
Й відкрила нові зоряні шляхи.
Тріумф приносить, визнання і славу
Поету, що літає поміж хмар,
Та відьма, сонячно-ласкава,
Що кидає в натхнення творчий жар.
В поета крила з слова золотого,
Що ввіковічнять тут його ім’я,
Що Августом назвуть народу,
Й піднімуть з селянина до царя.
Гарна поезія 
