...зайшла у магазин.
Ні, не в магазин - в магазинчик - крихотулька така напівпідвальна неподалік від центральної частини міста. Троє людей- уже натовп. Як в нірку до тушканчиків степових спустилася... А тушкани - звірі хазяйновиті, газди ого... Чого там тільки в магазинчику не було! Привітно сяяла центральна частина композиції - вітрина-холодильник... Усі стіни - від підлоги до стелі - в полицях і поличках. І продавчиня - жіночка така дуже підходяча до інтер'єру - невеличка, жвава, а що вже запопадлива - то аж! Стояла я в тому натовпі - троє людей - і спостерігала ( а що ще робити? ) і слухала...
- Мужчинонько, вам рибки? Скільки рибочки грамчиків Вам? Молочко щойно машинка завезла, сметаночку, сирочок...
- І кавусі? Кавуся у нас свіжесенька, і вершечки є... Берете? Лимончики, кажете, порепані? Ну, що ви жіночко, лимончики як м'ячики пружненькі. Очки роззуйте, жіночко... То у Вас личенько порепаненьке, як наші лимончики... Тьху - нормальні в нас лимончики порівняно з Вашою мармизонькою! ... Сорі - останні три речення - то вже я дофантазувала - бо дивне трохи враження справляли ота форма... Ні - формочка спілкуваннячка...) Щось солоденьке таке, але вітм - хиже трішки...
Чи то може зі мною було щось не так в той момент?
Купила я води - ні водичечки пляшечку, та й пішла собі на світ божий...)
А тепер про #планиналіто... Плани... Планчики... Планенятка... Тьху!
Страшенно хочу в гори.
І - на море - так, щоб пальцями ніг - у воді, головою - в панамці.
Але найбльше хочу отого божевільного стану ейфорії, коли приходить натхнення - і...пишеться, малюється, розписується і - звичайно, продається!
Хочу однієї яскравої зустрічі в серпні.
А точніше - не скажу! Раптом не збудеться?