Знаєш, ти мені приснився,
У сні ти був як наяву.
Мені одній ти так явився,
З тобою в серці я живу.
Лише тобою марять очі,
Вони для тебе лиш ясні.
Вони не плачуть вже щоночі,
А у душі тепер пісні.
Душа віршами розмовляє,
Коли про тебе всі думки.
Вона неначе оживає
Від болю за усі роки.
А сниться ти став частіше,
Неначе думаєш щомить.
І жити в світі все миліше,
Напевно й серце вже не спить.
А серце знає, що кохає,
Воно вже віддане тобі.
Нікого іншого немає,
Тож залиши його собі.
І знаю, час вже прокидатись,
Хоч справжній світ такий сумний.
Та треба в себе повертатись,
Хоч сон цей був такий ясний.
