Зірки́ по різному вмирають:
Одні сліпуче вибухають,
Поширюючись на трильйони
В космічний простір кіломе́трів,
А інші - тихо загасають
І ледь про себе сповіщають
Розклавшись на багато спектрів,
Зірки́ по різному вмирають.
Є карлики, а є гіганти,
А є, немов страшні мутанти,
Що поглинають все собою
І звуться « чорною дірою ».
Ось так і люди, мов ті зо́рі,
Є жалісливі, є суворі,
А є міцні, мов тії гра́ти,
Та всім однако помирати.
І все закінчать епілогом,
І всім стояти перед Богом,
І дати відповідь душею,
Чи був для когось ти зоре́ю.
