Чому блукаєш під дощем своєї втоми?
Можливо, хочеш затишок знайти?
Та під стріхою, чужого тобі дому,
Вже не дощі, а зливні будуть йти.
А ти малюєш на вікні все свої мрії.
Реальність так далека від думок.
В реальності, кайдани давлять крила,
І лиш в мріях ми злітаєм до зірок.
А ти все кажеш: "Життя несправедливе",
Та і навіщо, нам в цьому світі жить.
Якщо немає, коханої людини.
Проте є завжди, вірні вороги.
І ти не знаєш, як далі усе буде.
Куди вітри тебе північні заберуть,
Можливо, занесуть куди подалі.
А можливо, в дім рідний приведуть.
