Хижа і лиха потвора з далекого краю
Сидить в башті над рікою, на світ поглядає.
А в занедбаному краї населення з вати,
Будувати щось не вміють, тільки грабувати.
Грабувати та вбивати, усе руйнувати,
За жінок і діточок вояків сховати.
А потвора та глузує - сильний значить правий
І лишає слід страшний, страшний та кривавий.
Та нема вже тої сили й колишньої слави,
Безіменні є могили, каліки, шакали.
У чужій землі без ліку, як сміття зарите,
Прокльонами всіх народів, ганьбою покрите.
Але вірю, час настане і здригнуться гори,
Свіжий вітер з України змете вату в море
І розкриються могили всіх, хто прийняв муки
І простягнуть до потвори мерці свої руки
І потягнуть вниз щоб вічно рвати на частини,
Хай це буде страшна помста за долю Вкраїни.
Юра Брайтон.
