З чарівною посмішкою, я відрікаюся, кажучи:
Не буду аж ніяк зарозумілим, і надалі, я.
Хтось любить мене, і у снах, і наяву, -
Хтось розважає душу самотню мою,
Хтось посміхається, і сміється мені в очі.
Хтось жартівливо, вабить мене слідом себе.
Хтось чіпає ліру душі, і я піддаюся,
І звучу, - не можу спротивитись я.
Хтось грає зі мною, каже: ти занадто
Сумовитий, навіщо ти застиг? Візьми, здожени,
Вхопись, зупини! .. Ти не такий, -
Не будь злий, не криви обличчя, любий мій!
Даремно не протився, - я тебе схоплю,
У вир заманюючи, - зі мною про все забудеш,
Ти...
