Посадила мати калиноньку
Всім дівчатам на схоч
І відвела мого миленького,
Зробила мі навроч.
Мої очі плачуть ягодами
Калини цієї,
Укрите тіло снігопадами
Недолі моєї.
Що ж ти, мати, доньці наробила –
Знищила кохання,
Мене біллю/сумом окропила –
Плачу ніч до рання.
- Плач же, моя доню в горі зараз,
Але не все життя,
Бо твій милий з роду, де зараза –
Оковита п’янка.
Посадила мати калиноньку
Сумно доні на схоч,
Бач, щоб не був у неї миленький
Як п’яна наволоч.
30.09.2017
Дача
