Вологий слід збаламутить уяву,
Знекровить душу вітрами спиту.
Учора коні були під нами,
А вже сьогодні - самі копита
Скубуть зелену покрівлю степу
І порох пада снігом ядучим.
Жени! Цю трійку не спинить небо,
А ми - спіймаємо і замучим!
Вперед, вперед! Ніяких повернень
Поверхня степу не стерпить, ні!
Копита змелють у порох зерна
Вагань, побачень, діянь і днів.
Лишать натомість сліди вологі,
Як руки теплі в труні обійм.
Жени! Від мене - пряма дорога,
Що принесе почуття - тобі.
