Коли тріщить від болю серце і розлітається навпіл,
Я набираю твоє ім’я у світі інтернет - мереж.
Ну скажіть мені, де ще … я можу пробігти сотні кілометрів за мить,
Де ще … як не в просторі без штучних і обридливих меж!
Без сум’яття пишу про сніг, що впав раптово у мої долоні,
Розповідаю, як я біг, щоб відчути вітер у скроні.
Пишу про вулиці такі порожні,
На яких раптом нізвідки кілька таких рідних подорожніх ….
Ти не злишся, що я забираю
Твій час такий дорогоцінний,
Тобі не шкода,
У тебе все просто і щиро. І я забуваю про дощ осінній …
Ти зі мною говориш, бо це тобі треба,
Бо у тебе є така потреба,
Бо в нас з тобою,
І над нами спільне небо … не тільки для себе …
