ось потяг починає зупинятись.
готовність повна, далі епіцентр
все тіло натиском здрига у самі ноги
і подих спроба втамувати марна.
а серце щось та й відчува.
це- не межа...ще не межа
надії поки й сподівання, все як завжди
ми виправдати хочем право на життя
ідея в нас одна як і родина і країна
благо все поряд і не благо що не заморя.
заморські лицарі у добровольцях ходять
медалей від звитяг на тілі вистача.
а нам бажають успіхів, хоча
не щиро це все. з металу прагне вирватись душа.
еее, постривай холеро, ну до боююю.
а хель нехай на звіти почека!..
