В моїй країні, сіл померлих і живих,
як колосків достиглих у серпневім полі,
і хуторів забутих Богом, й там у них
старих дідів й бабів, що загубили долі
в роки Голодоморів чорних і війни,
й коли дітей чекали, з Соловків й ГУЛАГу…
Колгоспи забирали сили, та вони
жили, немов без болю і без страху,
і берегли хати побілені й село,
в кутку ікону, на столі окраєць хліба….
В моїй країні стільки сіл, й людей було,
як колосків полеглих в кінці літа…
