Я бачив життя, але ракурс не кращий,
І судити цей світ не по праву й мені,
Але маю ще сил написати цю працю,
Відірвати від серця частиночку днів,
Я бачив цей світ, але зовсім не зверху,
Бо у власному серці тримаю ножі,
Мій погляд, і принципи зовсім відверті,
Не дайте споганитись власній душі,
Я читав про любов, не у книгах, - зіницях,
У очах, що навік присягали любить,
Я крізь серце її пропустив до криниці,
Але згасли ті очі, убивши мій світ,
Я бачив цей світ, через призму любові,
Та доброму серцю кайдани та сміх,
І рядків тисячі, за два роки без зброї,
Уже сенсу не мають, бо взявся за гріх,
Я шукав справедливості, бачу – немає,
І не має попутчика в справах душі,
Відкривався, як книга, але позривали,
І пожовклі сторінки, і весь перепліт,
Я бачив життя, і вас кожного в ньому,
І не дай мені Боже вас всіх осудить,
Бо я сам як і ви, але тільки не можу,
Підіймати свій статус на муках чужих,
Я бачив життя, але ракурс не кращий,
І очі мої відображення всіх,
Ви пробачте мені, хоча, мабуть, нізащо,
Може лиш за ту правду, яку я відкрив.
ID:
766579
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 17.12.2017 21:47:31
© дата внесення змiн: 17.12.2017 21:47:31
автор: Дмитро Лісаєв
Вкажіть причину вашої скарги
|
