коли у народу немає душі,
він йде до сусіднього
і за гроші купує її -
він, котрий без душі...
В.Хлєбніков "Па-люди".
крізь потріскані скельця старих окулярів
розгледів я сонце що сходить -
воно було зовсім не сонцем,
а різні у безлічи скалки,
розкидані райдуг уламки
сяяли в скельцях потрісканих давньострих окулярів...
крізь віти безлисті реліктові лісу
я глянув у небо -
побачив розтрощену цілісність,
синю безмежність у зморшках і тріщинах -
таким я побачив крізь віти безлисті реліктові лісу
в безобріях небо...
у буття зазирнув я
крізь пальці перед очима схрещених рук -
і побачив у людстві людину
і тісняву тіл
в нескінченій численності бачив я
між пальцями перед очима схрещених рук...
і відпустив я у подорож поглядом душу
крізь потріскані скельця старих окулярів,
крізь віти безлисті реліктові лісу,
крізь пальці перед очима схрещених рук... -
і одразу осліп
і оглух,
онімів і посивів як лунь,
загубився й розстанув -
я зник у безмежній тиші самотності,
поглинутий Всесвітом був швидкоплинно
у мандрах моєї душі -
байдужим прощанням сміялися сяянням зорі,
шлях зачиняли із небуття,
неповернення долі,
раділи
у тимчасовості власної вічності...