тоді, за мирних днів літа,
і запашних солодких ночей –
ночей вина та пісні –
здається, не було
грязюки на нашій вулиці,
і не горіли нам ноги, і не боліли руки.
чому ж тепер я плачу?
ніяких причин не бачу –
не вмію навіть усміхнутися привітно
спогадам про ті 60 днів та 80 ночей,
коли не спав і боровся хоробро,
і жодного разу не впав,
не похитнувся й не відступав,
хоч зрештою мусив програти.
повертаюся до тих, кого я знаю,
з тією, що з нею я можу все.
всього один тиждень –
і знов мені нудно стане,
і ти будеш поруч, щоб знов
допомогти зрозуміти все правильно.
не хочу грати в цій набридлій п'єсі.
вона мене тягне в минуле,
в занепад і в лютий сум.
дай 60 чудових днів лиш за одну з ночей:
не думай, що я зробив це – ні,
але я міг зробити.
так, повертаюся до тих, кого я знаю
з тією, що з нею я можу все.
зараз заплачу,
скиглитиму, що помираю,
й вона мені ту сховану пляшку принесе
за твором: with you there to help me,
jethro tull
