Почуваюся Захером-Мазохом,
Що упився спокусами Несвіту…
Я бичуюсь твоїми обрАзами
Та своїм поетичним нЕсмаком…
Почуваюсь кросівкою, туфлею…
Та щасливий лише від того,
Що мене – недостойно-занудного –
Твої ніжні торкались ноги.
Почуваюся лялькою вуду,
Що шаманом якимсь заворожена…
Чи на твОїх підборах брудом...
Й задоволений місцем знаходження…
Ти для мозку мого – безперервне,
Нескінченне позбавлення цноти…
Мов муслиму чи іудею
Обрізання крайньої плоті…
Я тебе зневажаю й ненавиджу,
В драговинні прокльонів брьохкаюсь…
Необдумано…Нерозважливо…
Бо від того ще більше закохуюсь…
