Друзі, хочу познайомити вас зі справжнім, самобутнім поетом, моїм хорошим товаришем, земляком, членом спілки журналістів України, автором трьох поетичних книг Миколою Володимировичем Кучковським. В минулому році, не доживши і до 63 років, він відійшов у кращий світ. Він готував 4-ту книжку, в яку мав увійти і цей вірш. На жаль, не судилося.
М. Кучковський
СТРАХ
Присвячується інвалідам АТО
Я розповім вам не про ту війну,
Яка від нас
Відходить в давнину.
І підібрав я слово,
Кожен ритм
Не під оте розкотисте "ура !"
В яке тепер не грає й дітвора,
А під протезний інвалідський скрип.
Я чув, як з горла рвався хрип,
А з ним незвичний чоловічий схлип.
Та справно закривалися шухляди,
Бо тут,
На цій немислимій війні,
Де і душа згоріла у борні,
Щось в довідці про бій один не ладно...
І вже чиясь чиновницька рука,
Твердіша й небезпечніша "штика",
На пільги піднімається протестом, -
І йде ні з чим
Хлопчина -інвалід
Від бід державних -
до сімейних бід,
Поскрипуючи царським ще протезом...
Йому,
"гібридному фронтовику",
В якого в легенях -
ще по "штику ,
Аж по ночах кривавиться сорочка -
Про пільги не підтверджує закон.
З ним заодно -
соцбез і виконком,
А медицина, бюрократна дочка,
Доводить вперто
всім
на всі
лади,
Що куля в ногу
Влізла не туди,
Що вище треба їй було влучити -
І знятий був би враз
Отой протест
На пенсію,
на будь-який протез.
А так не варто й мізки морочити.
І йде ні з чим хлопчина-інвалід
Від бід державних
до сімейних бід.
...Це славно, звісно, не лише про тих,
Над ким і поминальний плач
затих,
І винен тут
Не тільки
День
Вчорашній...
Здіймають інваліди кулаки,
І чую біль від цього я такий,
Й понині чую -
вірити в це
страшно!..
Дуже якiснi, справедливi рядки. Дiйсно, такий чиновницький безлад у нас на кожному кроцi, куди не кинь. Про справжнiх патрiотiв думати нiхто не хоче, там тiльки думки про власне збагачення. Як писав Павло Глазовий:
Заграбастали мiльйони
Iхнi довгi клешнi
I вiдправили на схованку
У банки нетутешнi.
Да, Посвящение сильное - Могу только добавить к этому, что есть ещё такие "участники" из командования, которые там и близко не были. И ещё я когда-то говорил, что в чиновничьих кабинетах надо рядом с портретом "гаранта" вешать фотографии погибших, чтобы они каждый день им в глаза смотрели, каждый...
А лучше вешать фото таких инвалидов, чтобы не забывали... Гаранты-то меняются регулярно, их не то что бы вешать, но к ответственности привлечь не помешало бы... А то унаследовали совковую традицию: портреты менять...
Нет, фото не годится, много их очень, да и привыкнут быстро к фотографиям. Лучше их самих назначать на эти должности, в эти кабинеты, и устроены будут и уверен, что пользы больше принесут Государству, чем нынешние чиновники.
Дiйсно, такий чиновницький безлад у нас на кожному кроцi, куди не кинь. Про справжнiх патрiотiв думати нiхто не хоче, там тiльки думки про власне збагачення. Як писав Павло Глазовий:
І коли ми поборему ту несправедливість...хто зна...хто зна...
Да, Посвящение сильное - 
Могу только добавить к этому, что есть ещё такие "участники" из командования, которые там и близко не были. И ещё я когда-то говорил, что в чиновничьих кабинетах надо рядом с портретом "гаранта" вешать фотографии погибших, чтобы они каждый день им в глаза смотрели, каждый...
Світла пам*ять поету і патріоту М.В.Кучковському. 
