От ми прийшли у пасочки пограти
В пісочницю на півгодинки десь.
Але загралися. І це, мій брате,
Є пастка для забутливих людей.
Забувши наше справжнє існування,
Ми з грою ототожнилися тут.
І виграти дрібнички намагання
Затьмарили нам зору чистоту.
І захопившися, за витребеньки
Ми платим все, що маєм в гаманці,
Віддаємо все, вилупивши зеньки.
І що чекає нас наприкінці?
А те, що півгодинки дуже швидко
Скінчаться. Ми лишимся з тягарем
І з вироком за те, що грали бридко,
І більш нічого геть не заберем.
15.02.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
