Я кохану свою знайшов,
Ту єдину на цілім світі.
Свою віру, свою любов,
В час, як квітли волошки в житі.
Я напився з її долонь
І молився, як на ікону,
І кохання поніс вогонь
Крізь життя, до самого скону.
Шлюб ми брали на небесах,
Солов’ї нам були за свідків.
Ми гойдались на Терезах,
Брали інших зірок завидки.
Шлях Чумацький додому вів,
Де цвіла під вікном калина…
І бринів солов’їний спів,
То співала мені дружина.
А я пив із її долонь
І молився, як на ікону,
І кохання беріг вогонь
Все життя, до самого скону.
Бо кохану свою знайшов,
Ту єдину на цілім світі.
Свою віру, свою любов,
В час, як квітли волошки в житі.
