Я кохатиму тебе завжди.
Я чекатиму тебе вічно.
Телефонний дзвінок. Сліди.
Ти пішов, промайнула вічність.
Я хотіла побігти вслід.
Передумала. Зупинилась.
Подивилась на тебе.
« Мій!» - промайнула думка, і зникла,
Мов злякавшись саму себе.
Оглянувся. Притишив кроки.
«Йди!Не стій!Ти не мій!Чужий!»
Порух губ. Блиск очей,
«Пробачай...», «Все, іди.»
Щастя десь у душі, але ні- лише пустка.
Я – одна, ти – не мій.
Дві душі загубилися в часі.
Повернувся до мене знов ти.
Я не хочу бачити й чути.
«Йди!»
Пішов. Знов одна.
Я без тебе щаслива...
Напевне...