(Перечитала коментарі дописувачів у фейсбуці до твору "Звірячий розгін наметового містечка 3.03.2018. і виникло таке запитання).
Це обличчя твоє, Україно!
Хтось назве плюралізмом думок.
Чому ж душі за різне боліли?
Хтось повісив на свою замок.
Люди, хто ми, нарешті скажіте,
Чи не в різні боки тягнем віз?
Заявили ж про себе у світі,
До Європи вже маєм безвіз.
Коли ж станем народом вже, люди,
Де є право і правда, й вожак?
Коли ж ми прогинатись не будем?
Часто схожі ми вже на вужа.
Не буває та сильна країна,
Де є Лебідь, і Щука, і Рак.
В нас одна, лиш одна Україна,
Стати нацією вже пора!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Дай Боже, щоб послав нам такого вожака... Можливо, з тих, кого ми й не знаємо, і таким чином, про який не здогадуємося... Згадався фільм "Слуга народу", добра казочка. Хоча... чому б і ні?
Ой,Аню!Як об*єднати всіх, як виховати патріотичність? Питання складне,дуже вже зневіра в людей,бо життя дуже складне.Гадаю колись все ж зрозуміють люди,будуть шанувати рідну землю.А не дивися на все в рожевих окулярах, иахнувши рукою,моя хата скраю..
Ой,Аню!Як об*єднати всіх, як виховати патріотичність? Питання складне,дуже вже зневіра в людей,бо життя дуже складне.Гадаю колись все ж зрозуміють люди,будуть шанувати рідну землю.А не дивися на все в рожевих окулярах, иахнувши рукою,моя хата скраю..
