Ходити по колу -
Завжди повертатись до тебе.
Між нами, нікому -
Світилам лиш, що снують небом.
Лежить між устами,
Неначе тягучим сплавом,
Повітря, що осідає
В легенях молочною гущею.
Надихались вдосталь -
Скажи, що між нами?
Не муч себе.
Скажи, що між нами, роками,
Руками укладена відстань,
Що пам'ять, як камінь,
Тримає нас ближче до низу,
Що їй недостатньо
Лиш ріски, якою є близькість.
Це я, кинь цей камінь!
Це я, що розпалює ніжність.
Плекаю вогонь цей, немов Прометей,
У стеблах,
Щоб потім горів
У кожній із твоїх рис,
Щоб потім, укотре, як завжди,
Вертатись до тебе,
З теплом,
Із яким пілігрими вертають додому.
Між нами, нікому,
Ступнями
По місячній повені,
На спині
В глибоких сонячних плесах,
Шукати тебе по життю,
Як свій шлях,
Очима.
Ходити по колу.
ID:
780778
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 07.03.2018 13:52:55
© дата внесення змiн: 07.03.2018 22:35:59
автор: Sandra CurlyWurly
Вкажіть причину вашої скарги
|
