Прийшов я мамо додому,
Прийшов я з чужої землі
Давно не бачив золотого поля,
Сяють від сонця колоски золоті.
На тій землі були мені всі чужі
Пив я там келих самотності,
Додому поскоріше хотілось мені
Давно порожній келих безтурботності.
Мамо! Україно, ти така вродлива,
Чому я раніше цього не помічав?
Ти як сніг - легка і біла,
Такого щастя раніше я не мав.
І знову мені треба їхати туди,
Туди, де тебе і друзів не буде,
Де не побачу твої сади,
Де ті забуті, сірі люди.́́