Весна-красна на землю лине,
Пройшлась по Гулевій горі.
До Ворскли крадеться в долину
І на ліси, і на гаї…
Весняний гімн шпачки співають,
Душі природи й сонця твір…
З гори Охтир спостерігає
За всім старезний монастир…
Ми з пролісками йдемо з лісу
Із Доброславівських горбів.
Яскрава сонячна завіса
Промінням сяє з-за дубів…
Навкруг весна, метелики, мов квіти,
Летять, летять із півдня журавлі…
Весні, теплу радіємо, мов діти,
І кольору оновлення землі…
Над Ворсклою – зелені верби
У мареві весняних днів…
Душа і серце радо терпне,
У піднебессі кличе журавлів…
А Ворскла, лагідна й привітна,
Шепоче хвилями до нас…
Чарівна й чиста, як весняні квіти,
Немов застигла й плине водночас…
