|
ЧАСТИНА ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТА. ПОДОРОЖ НАВКОЛО
ЗЕМЛІ ЗА 20 ДНІВ
-«Любі малята! Хочу нагадати, що свої казочки я, дідусь Володя, оповідаю виключно для своєї онученьки Настусі. Але щоб було цікавіше я вирішив запросити до нашої бесіди тих малят, кому це цікаво. Так от, любі друзі, цього разу ми з Настусею відправляємось на Півленний полюс, або Антарктику, як часто називають цей п’ятий, найбільший з шести материків. Площа Південного полюсу складає 14 міліонів квадратних метрів, і він більший за територією ніж Європа і Австралчя разом узяті. Складається він з континенту Східної Антарктики, архіпелагу Західної Антарктики та Антарктичного півострова. Незважаючи на те, що цей материк називається південним –клімат тут значно суворіший ніж на протилежному, Північному полюсі. Так ось –найнижча температура, яку тут зафіксували склала -82 градуси за Цельсієм. Континент омивається Південним океаном і температура на його узбережжі значно комфортніша – від 0 ло -30 градусів. Коли у нас зима – на Південному полюсі, навпаки, літо, і сонце не зникає з горизонту впродовж 3-х місяців. На відміну від Північного Полюсу, який, до речі має ще й іншу назву, Арктика, і де є місцеве населення ескімоси, котрі займаються рибною ловлею, мисливством і переробкою м’яса, у центрі Південної кулі живуть виключно учені-дослідники від 1 до 5 тисяч чоловік, в основному американські експедиції. Ну що ж. Я уробив невеличкий географічний екскурс(примітка автора –вступ) перед нашою поїздкою. Настусю, чи ти уже готова відправитися у чергову мандрівку.» - запитую у своєї любої онученьки.
-«Звичайно, дідусю! Я завжди готова. До речі, поки ти розмовляв з малятами я приготувала смачнющий сніданок. Це звичайно не зовсім вегетаріанська їжа, але вряди годи, ми можемо трошки себе побалувати. Так ось – налисники з малиновою начинкою, а замість сметани, яку ми з тобою, звичайно, не вживаємо – запашний мед. І усю цю смакоту будемо запивати гарячим, запашним трав’яним чаєм під назвою «Карпатський». – в черговий раз приємно дивує моя, хотів уже сказати маленька, але язик не повернувся- розумниця. Я й не сподівався, що ти така чудова господиня. Молодчина!» у захваті вигукую.
Сніданок насправді вийшов на славу. Ми одягнулися якомога тепліше і вирушили до виходу. Наш трансформер саме опускався на узбережжя Антарктики, яке у цю пору було вкрите густим шаром снігу, а під ним –вічна мерзлота. Звідси до центру Північного Полюсу було доволі далеченько. Тому надворі було тільки -30 градусів за Цельсієм. Але, що характерне для Антарктики у цю пору року – так це пронизливі, сильні вітри. Тому видається , що температура повітря назовні значно вища ніж насправді. На екрані комп’ютера я запримітив колонією пінгвінів і вирішив відправитися з моєю онученькою до них у гості. Справа у тому, що за традицією самки залишають висиджувати відкладені ними яйця самцям. І вони, бідні й нещасні, голодні не мають права залишити гніздо й нахвилю, бо на такому морозі воно одразу ж замерзне, і, відповідно потомства не буде. Самки у цей час відправляються на риболовлю, щоб нагуляти жир й молоко для наступного потомства. Але в океані їх очікує смертельна небезпека від морських котиків, колонія яких, як правило, розташована поруч. Тому, нажаль, не усі матусі повертаються до родинного гнізда.
Нарешті ми виходимо на п’ятий континент, до речі дуже мало вивчений. Колючий вітер пронизує наші теплі комбінзони. Приходиться включити підігрів і уже через декілька хвилин почуваємо себе себе дуже комфортно.
-«Настусю! Ми зараз направляємося до колонії Імператорських пінгвінів. У них на шиї барвистий оранжевий шалек. Саме цим вони відрізняються від своїх чорно білих родичів. І ще одне –наші пінгвіни народжують малят взимку, а інші, навпаки, влітку. Цікаво, чи не так, люба?» -запитую.
-«Дуже цікаво, любий дідусю. А скажино мені, чому ми веземо на санчатах так багато риби?» -запитує красуня.
-«Ми зібралися в гості, чи не так? А отже у якості подарунків у нас є риба. Я набрав її побільше, щоб усім дісталося. Тепер, сподіваюсь, тобі стало усе зрозуміло.» - відповідаю.
-«Ти справжній друг тварин. Я дуже цьому рада. Аж ось і наша колонія. Але як же тут гамірно.» -продовжує.
Колонія розташувалася, нажаль, не на рівному місці а на невисокому пагорбі. Нам прийшлося нелегко допоки ми не нагодували усю колонію. Настуся мені дйсно допомогла, хоча, час від часу, хтось з нас падав і зісковзувався аж донизу. Але це навіть було весело.
Я хочу трохи зупинитись на зовнішньому вигляді пінгвінів. Вони завжди мені нагадують англійських джентельменів. Одягнені у чорні фраки(авторська примітка- чорний костюм, задня частина якого половжена донизу й має посередині розріз. Спереду біле, густе пір’я пінгвінів нагадує білосніжну сорочку, а ще оранжевий метелик). Наші нові друзі, схоже, залишилися дуже задоволеними нашими відвідинами.
Ми Настусею чемно порощалися і відправилися далі уздовж засніженого узбережжя. Маленька влаштувалася на санчатах і з задоволенням розлядала дивовижну картину, яку для нас приготувала матінка природа. Зліва замерзлий океан був покритий густим шаром снігу. Де неде з під снігу пробиваляся вода, яка тут же перетворювалася у кригу. Праворуч хаотичне нагромадлення товстих льодяних брил, або ж високих кучугур снігу. Такі собі снігові пагорби. Попередя ми запримітили колонію морських котиків.
-«Настусю! Морські котики, небезпечні хижаки, і усіх, хто до них наближається сприймають за здобич. Ми повинні бути надзвичайно обачні. І ще одне. На перший погляд вони виглядають дуже неповороткими, але насрпавді рухаються дуже швидко. Я не люблю зброю, але заради нашої з тобою безпеки у мене з собою є автоматична помпова рушниця й достатньо набоїв.ь Використовуватиму зброю тільки у крайньому випадку. І ще одне. У них надзвичайно тонкий нюх. Щоб не видати себе, краще, щоб вітер дув від них. Давай піднімемось ось на цей схил і заховаємось за крижинами.»
-« Гаразд, дідусю. Я цілком покладаюся на тебе. Сподіваюсь усе обійдеться, як завжди, без особливих проблем.»
ID:
783357
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.03.2018 13:27:24
© дата внесення змiн: 20.03.2018 13:27:24
автор: Woody Paul Grey
Вкажіть причину вашої скарги
|
