Поема
1
Я — понищений язик
пов’ялений природи рик
Людина посудина з глини
просвічує Вічність
в людині!
О! на всіх
глядітиме
потвора дикая
се — без’язикая
вже — без’язикая
покинута
як палац дожів
А в серці
жадана присутність
Божа
В мені сильнішає і слово
Хіба ви не чули цього? —
Хто близько меча — близько Бога!
Все мовчить —
в мені сильнішають
налови!
І що ж? мій язик сплітатиме?
Коша мій язик сплітатиме
слово Бога сплавлятиме
у воді
не Мойсея
залізна аборигеє!
Слово тільки сплавлятиму
Бо я — руками місиво світу
художньо братиму!
І пред світом
вселенна без сонця
і зірного блиску
лежатиме!!
Ви ж воюєте? —
Кого забрати?
Серце вирвати братові — кажете.
Дияволом в’яжете?
Всіх перечислятимете?
Я вам вислюдую амфітеатри,
ви дійте.
Бога слухаю.
Аж піна на деревах
собачі усмішки
у тільки що людей!
Одна в заліссі силонька вільняцька
одна в заліссі Проскурівщина —
козацька
Батьку Сили,
куди подіть силу вільняцьку?
В лісі дерева — в чотири обхвати
Їх — обдирають обхватами!
В місті — в пів-обхвата — діти, —
в пів-обхвата — дітей!
Одна в заліссі силонька вільняцька
Батьку сили,
куди дівать дітей-людей?
Одна й та ж — заглухлість!
та ж енергія йде...
Я — руками обхвату художнього
крастиму
і перед світом
вселенна нечула й мовчазна
без зірного блиску лежатиме!
«Серце вирвати братові?»
Брато́ве, кажете?
Я — допоки ще — поміж людей...
Але одна й та ж
енергія! —
йде!
Що, не чули,
взнала що природа?
Абортування:
технополісу, навроді.
Я ж то — їм Христа
і живу Христом:
що подаси наїстись
моїй природі?
Я ж на хресті
і не видно
а в істині:
де природу розвісити?
Я — занавішуюсь світлом,
природою —
як занавіситись?
я ж в любові
Дух — любов
2
Переживаєте —
букв мертвіння
як на Сонці Христа
був весь галас говірких
веселих весняних гам!
Букв, вам?
ви чуєте дух?
Глаукомовно? —
розмовляти з всім світом?
Я до тинів благословляю
нову мову?
Чуєте її? букви перечислятимете?
Мій камінь кричить
в Єрусалимі із-під осляти! —
паралітиками зійдете?
Собі папірусів
дидрахмів
поназбираєте?
А шкварчатимете — все мовчатиме?
Це я ж бачу:
пред світом
вселенна без Сонця, без
зірного блиску лежатиме!
Мову? Букв вам?
3
«Ісусе, безчестя терплячи,
людину честю і славою увінчав Ти!»
— Бачиш, як каже?
Поривається...
— Благослови нас, городе,
городських каїнів,
благослови на пакибаню
а накидаємось —
на горе
«Ісусе, по голові дрючком ударений,
прихили у смирення голову мою»
–Живий докір він!
серед нас не впихавсь у совєтікус!..
— Ще й те: можна було жити
інакше... ніж всі:
хоче — те доказати!
— Опутати!!
— Зневажити!!!
— Розтерзати!!
«Ісусе, скреготали на Тебе зубами своїми:
«Розпни! розпни Його!!» —
вопіюще
Зі слізьми так возопієм:
Чоловіколюбче!
Спасе! спаси мене
всім мукам приналежного
для розтерзання!
От і — мовчатимем.
І вселенна
без Сонця і блиску зір —
стогнатиме...
«Ісусе, всіма залишений,
Утвердження моє, утверди мене!»
Візьму восьмитактник!
встану рано-зрання!
Муза — крила поету!
Музика — воля поета,
а не муки —
на виконання!
Візьму восьмитактник!
Виставлю — й порішу! —
не встигнете
й ахнути!
І без Сонця
й без зірного блиску
вселенна лежатиме!
і криком
волати благатиме!
4
Особливо молочні блюзніри,
що нині — без віри.
Особливо — названі ще
пересічними... (!)
Ви і вас —
носять дорого годинники:
а я ношу — Вічність!
Ну де ж сміливі?
стримують гикоту
бояться летіти
бояться відльоту
всього бояться!
а я над Шевченком
пролітаю —
апостол Христового польоту!
Гляну: скільки нудоти!
та й за нього вчених!
скалічених, вхоплених силою —
й скільки, Боже прости, слизоти!
Ану! дістаньте апологета польоту!!
Дістанете?
горілку чи «стопки»?
Агов! це мої ноги — небес
перископи
Ну потонете в info-блювоті
А я атом
центральної Фігури
з слівцем між пальцями
художністю припалюючи
припалю пальці і душу —
фіміамом окурюю
живого Живим
не постаменти окурюю:
смиривсь — як атом,
а на атом в Нього
є і надія багата!!..
Це Ти зійдеш Сам для урожаю:
нехай звеличиться Господь!
бо — нині мені заважають!
розгороджують себе
розпекти хочуть
брата...
за дужки з Церкви — Тебе...
утікають...
«Ісусе, всіма перед Хрестом
зоставлений,
не полиши країв Твоєї слави!»
Сонце
і розуму Сонце —
це лиш так для врожаю.
Нове — творю. Нове — починаю!
Пішов —
Порив!
11.04.2013, ранок,
Київ
