Ґаетано Доніцетті, Еліксир кохання: Дія 2 сцена 7. Арія Неморіно
Лібрето: Феліче Романі
Зрадно сльоза прихована
Зрадно сльоза прихована
Їй із очей потекла...
Наче дівчатам радісним
Заздрісною була.
Що ще шукати мені?
Що ще шукати мені?
Л́ю́бить! Так, лю́бить – це бачу. Це бачу.
Хоч би на мить пульсацію
серця її відчуть!
Наші зітхання з’єднані –
моє і її щоб почуть!
Пульсацію, пульсацію відчуть,
зітхання моє і її почуть...
Небо, щоб померти міг;
І більш нічого, нічого.
Ах, небо! Щоб я померти міг!
І більш нічого, нічого.
Щоб вмерти міг, з любові вмерти міг!
Gaetano Donizetti, L'elisir d'amore
Una furtiva lagrima
Una furtiva lagrima
negli occhi suoi spuntò...
quelle festose giovani
invidiar sembrò...
Che più cercando io vo?
Che più cercando io vo?
M'ama, Sì, m'ama, lo vedo. Lo vedo.
Un solo istante i palpiti
del suo bel cor sentir!..
I miei sospir, confondere
per poco a' suoi sospir!
I palpiti, i palpiti sentir,
confondere i miei coi suoi sospir...
Cielo, si può morir;
di più non chiedo, non chiedo.
Ah, cielo! Si può! Si, può morir!
Di più non chiedo, non chiedo.
Si può morire! Si può morir d'amor.